Що таке стома

Стома – це отвір кишки, сформований хірургічним шляхом після видалення всього або частини кишківника, або сечового міхура, виведений на передню черевну стінку, призначений для відведення вмісту кишківника або сечі.

Одноствольна стома

Стома не має замикального апарату, тому стомовані пацієнти не відчувають позивів і не можуть контролювати процес випорожнення. Стома позбавлена больових нервових закінчень, тому біль не відчувається. Больові відчуття, що іноді виникають, печіння або свербіж можуть бути пов’язані з подразненням шкіри навколо стоми або з посиленою перистальтикою (роботою) кишківника.

Необхідність у виведенні стомі виникає тоді, коли кишківник або сечовий міхур не здатні функціонувати. Причиною цього може служити вроджений дефект, хвороба або травма.

Стома може бути постійною або тимчасовою. Постійна стома не може бути ліквідована в процесі подальшого лікування пацієнта з причини відсутності або незворотного пошкодження замикального апарату кишківника, або при неможливості виконання оперативного відновлення безперервності ходу кишківника з інших причин.

Стоми можуть бути одноствольні (тобто через отвір на передній черевній стінці виводиться один ствол кишки) і двоствольні. Причому останні діляться на петлеві і роздільні.

Види кишкових стом

В цьому випадку при використанні засобів догляду за стомою калоприймачі не повинні накладатися один на одного (навіть якщо відстань між стомами дуже невелика). При таких стомах один ствол є функціонуючим, через нього відбувається випорожнення кишківника. На діючий ствол наклеюється калоприймач. Інший ствол може бути необхідний для видалення слизу або лікувальних процедур (його можна закрити мішком мінімальної ємності).


Історія стомії 

Згадки про стому (з грецької “stoma” – отвір) відносяться ще до давніх часів, коли під час війн люди отримували поранення в брюшну частину. Перші офіційні згадки про стому зафіксовані в 1710 році, доктор Лютре (фр.) описав метод формування стоми, після огляду дитини з вродженою артезією. В 1776 році доктор Піллор (фр.) сформував першу стому. 1839 р. – доктор Амюсант (фр.) описав метод формування колостоми. 1878 р. – доктор Майдл (нім.) сформував сигмостому.

В 1955 році вперше з’являється калоприймач, розроблений медичною сестрою Елізою Соресен. Еліза Соресен була стурбована тим, що її сестрі Торі, зробили операцію по виведенню стоми. Тора відмовлялась виходити в суспільство, побоюючись, що стома буде привертати увагу оточуючих. Оскільки Еліза була медсестрою, вона розуміла, що треба шукати рішення цієї проблеми. Першою розробкою Елізи був калоприймач, виготовлений з гумової медецичної ємності для льоду. Але його використання не дало очікуваних результатів, калоприймач не був герметичним та підтікав. Тоді Еліза задумалася про створення калоприймача, який би щільно прилягав до шкіри.

В 1958 році в США створено першу школу стоматерапії.  А в 1978 році засновано Всесвітню асоціацію стомованих.


ОСНОВНІ ПРАВИЛА ДОГЛЯДУ ЗА СТОМОЮ

doglyad-za-stomoyu